- Этика? Это всегда неудобно.
Україно, рідна ненька. Як ти, сонце моє? Стомилась напевно, сидіти в кутку і ридати тихенько. Ти не бійся, матусю, я прошу тебе, не тремти, не ховай своїх ясних очей. Так, помирають сини, майже вже рік, так їм б ще жити і жити, але ж за тебе помирають, ненько. І ми всі помремо, якщо буде потрібно. Та й ти і так знаєш, рідненька моя, тому і не спиш вже котрий місяць, а молишся вночі. Тяжко, мамо, дуже тяжко. Тяжко бути на передовій, тяжко повертатись до дому і сидіти очікуючи наказу, тяжко дивитись на все, тяжко не зриватись. Але ми зможемо, рідненька моя, ми все зможемо подолати. Нема в світі такого, чого б ми не могли подолати, бо не боїмося ні чорта, ні диявола і заради неньки на все ладні. Ти краще посміхайся нам, мила моя, через лани квітучі, через небо ясне, через дівчин чорнобривих, через дощик прохолодний, через зоряний небосхил. Подаруй нам кожен день такий казковий, в який і померти не шкода, матусю, і ми ще потанцюємо на дні твоєї сторічної Незалежності, адже козацькому роду немає переводу. З посмішкою, перлина нашої душі, з посмішкою та з надією в новий день.
Все буде добре, мамо, все буде.


@темы: музыкальная пауза, джк, рідна ненька моя Україно